Хавортія: посібник з догляду

Маленький сукулент, який не терпить мокрого коріння

Ця хавортія походить із Капського регіону Південної Африки. Це невеликий сукулент, що росте куртинами. Її жорсткі, вузькі, темно-зелені листки утворюють зірчасту розетку заввишки близько 12 см і вкриті смугами опуклих білих горбочків, які надають їй вигляду зебри. Ботаніки перенесли її до роду Haworthiopsis, тож тепер вона називається Haworthiopsis attenuata, але досі часто продається як Haworthia attenuata. Росте повільно і може жити десятиліттями.

Успіх залежить від двох речей. По-перше, світло: їй потрібне яскраве місце, але пекуче полуденне сонце може обпекти листя, а за нестачі світла розетка витягується і білий візерунок блідне. По-друге, вода: хавортія запасає воду в листі, тож субстрат має просихати між поливами. Постійно мокрий ґрунт спричиняє кореневу гниль, і саме вона найчастіше губить рослину. Літопс, або живе каміння, теж маленький сукулент із Південної Африки, але він набагато вибагливіший щодо того, коли отримувати воду.

Її часто плутають із Haworthiopsis fasciata. У цієї хавортії білі горбочки є й на внутрішньому боці листків, а в H. fasciata там гладко. Біля основи з’являються нові розетки, так звані дітки. Коли в них уже є коріння, їх можна відокремити навесні або влітку, дати зрізу підсохнути кілька днів і посадити в горщики. Може вкоренитися й окремий листок.

Навесні та влітку, поки вона росте, поливайте рясно, доки вода не витече з дна горщика, а потім злийте воду з піддону, щоб рослина ніколи не стояла у воді. Поливайте знову лише тоді, коли субстрат просохне. У теплу ясну погоду це може бути приблизно раз на тиждень, у прохолоднішу чи темнішу пору рідше. Поливайте субстрат, а не розетку, бо вода, що застоюється на листі, може спричинити плямистість. Найкраще підходить дощова вода кімнатної температури.

З пізньої осені до ранньої весни вона відпочиває. Тримайте її майже сухою і поливайте лише настільки, щоб листки не зморщувалися. Мокрий субстрат у прохолодній, темній кімнаті взимку найчастіше й спричиняє кореневу гниль. Якщо вона перестала рости, а листки зморщуються, хоча субстрат вологий, вийміть її з горщика, обріжте м’яке або мертве коріння, залиште її сохнути приблизно на тиждень і пересадіть у свіжий сухий субстрат.

Дайте їй яскраве світло з певним захистом від пекучого сонця. Їй добре підходить східне чи західне вікно з кількома годинами прямого сонця. Південне вікно теж годиться, якщо тонка фіранка пом’якшує полуденне сонце, бо різке сонце може обпекти листя. Слабше світло вона переносить краще за багато сукулентів, але за його нестачі листки витягуються і втрачають колір. Якщо виносите її надвір на літо, привчайте поступово протягом кількох тижнів, щоб вона не обпеклася.

Підживлення їй потрібно дуже мало. Один чи два рази за період росту навесні та влітку дайте добриво з низьким вмістом азоту в половинній дозі. Не підживлюйте її під час зимового спокою.

Найкраще росте приблизно від 16 до 27 °C, тож звичайна кімнатна температура їй підходить. Тримайте її за температури понад 10 °C і подалі від холодних протягів. Короткочасне похолодання вона витримає, а мороз ні. Прохолодна кімната взимку цілком годиться, якщо тримати її майже сухою.

Додаткова вологість їй не потрібна. Звичайне сухе кімнатне повітря їй підходить, і вона любить добре провітрювання. Обприскувати її не треба, а вода, що залишається на листі, може спричинити плямистість.